на вихідні показували "Дари Смерті" українською, тож два попередніх вечори були просто втрачені для мене.
я вже бачила обидві частини одразу після виходу кожної з них, але дивилася екранку, тож зрозуміло, що особливого задоволення від того перегляду я не отримала, а потім якось не було бажання дивитися. й ось нарешті це сталося.
почну з того, що всі попередні частини, про мене, дуже наближені до книги(маю на увазі мілкі деталі, а не основну канву). два останні фільми загалом доволі непогані, але, як на мене, випущено багато важливих мілких деталей. що мене найбільш неприємно вразило, це те, що все-таки в книзі Гаррі якось більше діє сам, тобто приймає важливі рішення сам. наприклад, коли Золоте Тріо тікали з Грінготсу, то за книгою саме Поттер вигадав втекти на драконі, в той час як у фільмі це вигадала Герміона. або коли Гаррі шукав діадему Рейвенклов, то в фільмі Луна(до речі, дуже радію, що перекладачі обрали все-таки варіант Луна, як й в книжному перекладі "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", а не як переклали росіяни — Полумна, пфф) підказує йому звернутися до Сірої Пані, тоді як в книзі він спитався Майже-Без-Голового-Ніка лише як її звуть. й таких випадків ще досить багато. також розчарувало, що випустили сцену прощання з Дурслями, й прихід Ремуса під час перебування друзів на Гримуальд-Плейс 12(говорячи про це, дуже жаль Крічера, з яким в фільмі вчинили набагато гірше, ніж в книзі), й народження Тедді Люпина й т.д. й т.п. але, як я й казала, загалом досить добре. я навіть плакала, коли Гаррі дивився спогади Снейпа. о, до речі про Снейпа. неприємно вразило, що, по-перше, Поттер так зухвало перед ним з'явився й опозорив його перед усіма(в книзі це було зовсім не так), а, по-друге, що він(Северус) помер в доках, це ж жахливо не справедливо. так повернемося до цієї вспишки. так от, я справді плакала на моменті перегляду спогадів, особливо коли Снейп говорив "..ростили його як свиню на убій", я проговорювала це з ним, бо яку-яку, а останню частину я знаю дуже, я б навіть сказала занадто добре. а ще ревла, коли з'явилися привиди-патронуси батьків Гаррі, Сіріуса й Ремуса, тоді справді не можливо було для мене втримати сльози.
підсумовуючи, після перегляду попри ложку догтю, й немаленьку таку, я отримала бочку задоволення.
охоплює сум, адже це останні частини, а далі ніщо. нічого нового вже не буде, залишиться лише перечитувати й передивлятися старе.
це все моє дитинство...