так дико зараз читати свої попередні записи. вони якісь такі наївні, напевно, навіть не знаю, як правильно це розшифрувати.
я студент. офіційно й беззаперечно. але це не приносить мені такого задоволення, як я сподівалася
в повній мірі розкрилася моя заздрість. вона не знає меж. її не зупинити. вона вбиває все хороше в мені. я просто тону в ній. я заздрю дівчатам, в яких є хлопці. я заздрю людям, які мають коханих. я заздрю друзям, які багатші мене. я заздрю однокурсникам, які розумніші мене. я заздрю тим, хто гарніший мене. я заздрю тим, хто вміє гарно говорити. я заздрю тим, хто має гарне волосся. я заздрю тим, хто має гарний зір. я заздрю тим, кому все вдається. я заздрю тим, кому щастить. я заздрю тим, в кого є друзі й популярність.
я не знаю, чого я хочу зараз.
чого не можна змінити минуле? я б виправила те, що так мучить мене зараз. ніколи не думала, що буду так страждати через хлопця, але от вона я, яка вже третій місяць не може викинути мудака з голови. я жалка