supergirls don't cry, supergirls just fly©
додивилася щойно "Knockin' on Heaven's Door". бляяять, це просто охуєнний фільм. ну реально. тим більше, шо там розказується про ракових хворих, до яких я відчуваю надзвичайну приязнь. це ще й комедія, та й взагалі жанрів там намішано. мені так жаль й Мартіна, й Руді, та й всіх таких хворих. я не знаю чого, та мені протягом майже всього фільму здавалося, що вони пара. може це вже я просто помєшана, а може воно й справді так. все. в мене більше немає слів. а нє, є: це просто геніальне кіно.
